1. Відчувати повагу до когось або чогось, ставитися з пошаною, шанувати.
2. (Заст.) Поважати, брати до уваги, враховувати (чиїсь почуття, думку, правило тощо).
поштувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Далi збиравсь-збиравсь, та як дружечки дуже почали спiвати, а весiльний батько з матiр’ю частiш стали горiлочкою поштувати i пiднявсь гомiн по хатi, вiн таки хватив у жменю горiхiв та до Марусi: “Чи чiт, чи лишка?” Та як се промовив, так аж трохи не впав iз ослона на спину: голова йому закрутилась, в очах потемнiло, i нестямивсь овсi.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
«Ось там се да те треба нам перековати, а в нас такого дотепного коваля й зроду не було», — та й давай мене поштувати. Я ж там п’ю та бенкетую, а вони в мене в господі лихо коять.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: дієслово () |