1. Властивість об’єкта, матеріалу, деталі тощо піддаватися пошкодженню, руйнуванню під впливом зовнішніх факторів; ступінь легкості, з якою щось може бути пошкоджено.
2. У техніці, матеріалознавстві — кількісна характеристика, що виражає ймовірність виходу з ладу, отримання дефектів або ступінь вразливості технічної системи, виробу, конструкції до пошкоджень у певних умовах експлуатації.