1. (рідко) Бути пошепцем, перебувати в стані пошепця; хворіти на пошеп.
2. (переносно) Перебувати в стані загального захворювання чи морального занепаду, охоплюючого багатьох людей; піддаватися масовій негативній тенденції.
Словник Української Мови
Буква
1. (рідко) Бути пошепцем, перебувати в стані пошепця; хворіти на пошеп.
2. (переносно) Перебувати в стані загального захворювання чи морального занепаду, охоплюючого багатьох людей; піддаватися масовій негативній тенденції.
Відсутні