Значення
-
Перемовитися з кимось тихо, наблизившись до вуха, щоб інші не почули; говорити пошепки.
-
Розмовляти тихо, ледве чутно; шепотіти.
-
Перен., розм. Тихо та непомітно обговорювати когось, щось, часто з несхваленням; пліткувати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я пошепчу, ти пошепчеш, він пошепче, ми пошепчемо, ви пошепчете, вони пошепчуть