пошепотати БукваП 1. Розмовляти дуже тихо, ледве чутно, часто наблизившись до вуха співрозмовника; шепотіти. 2. Перен. Легко й тихо шелестіти, дзвеніти (про природні явища, звуки). Приклади вживання Відсутні Частина мови: дієслово () | ←пошепотатисяпошепки→