Значення
-
Посадник — виборна посадова особа в давньоруських князівствах (найчастіше в Новгороді та Пскові), яка очолювала виконавчу владу, суд і військо, а також представляла інтереси міста перед князем.
-
Посадник — намісник князя або правителя в давньоруських містах, що призначався для управління та здійснення судової влади в певній місцевості.
-
Посадник — у широкому історичному контексті: керівник, управитель міста або округи (посаду) в середньовічній Русі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. посадник, р. посадника, д. посадникові, з. посадника, о. посадником, м. посадникові, к. посаднику