1. Той, хто порушує встановлені правила, закони, норми поведінки або договірні зобов’язання.
2. Той, хто своїми діями чи втручанням порушує спокій, тишу, порядок або сталий стан чогось.
порушник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Підставою для такого припущення служать окремі вавилонські імена (Ла-дагіл-ілі — «Байдужий до Бога»; Ла-адір-ілі — «Той, хто не боїться Бога»; Ла-таддар-ілу — «Не бійся Бога»), а також той промовистий факт, що тамтешнє купецтво вже не задовольнялося клятвою ім’ям Бога при укладенні торгових договорів, а ставило умову, щоб порушник договору зібрав кінчиком язика з землі 2 л зерен гірчиці. Релігійно-міфологічний світогляд населення долини річок-близнюків помітно вплинув на формування інших стародавніх релігій, у тому числі християнської.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: іменник (однина) |