АЛЕБА, и, жін. 1. етн. У давніх слов’ян — ритуальний напій, що використовувався під час язичницьких обрядів та тризн; ритуальне пиво чи брага.
2. заст. Хмільний напій, пиво, брага (переважно домашнього приготування).
алеба
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |