1. (діал.) Те саме, що покидьок — непотрібна, відкинута річ; сміття, гниль, нечистоти.
2. (перен., зневажл.) Про людину, яка втратила гідність, моральні якості; нікчема, падлюка.
покидька
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Он чоловіка десь повітря носить, а ти бідуй з свекрушиськом проклятим, — ні жінка, ні вдова — якась покидька! Який би чоловік з тобою всидів?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Таки й була б! Дурний , що промiняв на тебе; бо то було таке покiрне, добре, хоч прикладай до рани… Узиваєш її задрипанкою, а сама її зелену сукню перешила та й досi соваєш – немає встиду! К и л и н а Та вже ж, у вас находишся в новому!.. Он чоловiка десь повiтря носить, а ти бiдуй з свекрушиськом проклятим, – нi жiнка, нi вдова – якась покидька! Який би чоловiк з тобою всидiв? Бiдо напрасна! Що було – то з’їла з дiтиськами своїми, – он, сидять!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |