покуття

1. Історична область на півночі Румунії, частина колишньої австро-угорської провінції Буковина, де компактно проживає українське населення.

2. У народній традиції: кут у хаті навпроти входу, де стояв стіл і висіли образи, найбільш шановане місце в житлі; часто вживається як синонім до “покуть”.

3. Переносно: рідний дім, рідна сторона, батьківщина (зазвичай у вислові “покинути своє покуття”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Кайдашиха зовсім спустила очі, запишалась, втерла губи хусточкою і посунулась на саме покуття. Вона ледве підвела очі й глянула на хату.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |