покуття

[pokuttjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Історична область на півночі Румунії, частина колишньої австро-угорської провінції Буковина, де компактно проживає українське населення.

  2. У народній традиції: кут у хаті навпроти входу, де стояв стіл і висіли образи, найбільш шановане місце в житлі; часто вживається як синонім до “покуть”.

  3. Переносно: рідний дім, рідна сторона, батьківщина (зазвичай у вислові “покинути своє покуття”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. покуття, р. покуття, д. покуттю, з. покуття, о. покуттям, м. покутті, к. покуття

Більше записів