Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний із покуттям — місцем у хаті, де стоять образи, яке вважається найпочеснішим; розташований або призначений для покуття.
2. У фразеологізмі “покутній син”: прийомний син, якого усиновили, посадивши на покутті; також — назва обрядової ляльки, яку робили на Святвечір.
Приклад 1:
Давно я вже не брав її до рук… А справді, нічого собі писав […] От хоч би це… І він, підвівшись на ліжку і спершись ліктем об подушку, голосно прочитав по-німецьки про покуту імператора Генріха в Каноссі: Коло замку у Каноссі — Генріх, цар німецький, — босий І в сороччині покутній… Ніч — холодна і дощлива. А з вікна хтось виглядає.
— Тютюнник Григорій, “Вир”