1. (діал.) Те саме, що крайній — розташований на краю, з краю чогось; кінцевий, найвіддаленіший.
2. (у значенні іменника, заст.) Мешканець прикордонної території, окраїни; українець з Наддніпрянщини (вживалося на Західній Україні).
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що крайній — розташований на краю, з краю чогось; кінцевий, найвіддаленіший.
2. (у значенні іменника, заст.) Мешканець прикордонної території, окраїни; українець з Наддніпрянщини (вживалося на Західній Україні).