Древослів

Словник Української Мови

покликати

[poklɪkɑtɪ] Дієслово

Буква:П

Значення

  1. Кого, до чого, на що. Звернутися до когось із закликом, проханням, наказом щось зробити, закликати до чогось.

  2. Кого, до чого. Призначити, спрямувати на певну діяльність, спонукати до виконання якоїсь місії, обов’язку (часто у високому, ідеалістичному сенсі).

  3. Заст. Кого. Покликати на суд; викликати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я покличу, ти покличеш, він покличе, ми покличемо, ви покличете, вони покличуть

Синоніми & Антоніми

Приклади з художньої літератури

  • А було так. Покликала мене одного разу баба Прониха, сусідка наша, щоб я їй листа від дочки прочитав. У неї в Донбасі дочка живе, Ольга. Ну, прочитав усе, ще й число знизу, і підпис: “Ольгея Павловна Пронь”.
    — Василь Симоненко

Більше записів