Древослів

Словник Української Мови

покликати

Буква

1. Кого, до чого, на що. Звернутися до когось із закликом, проханням, наказом щось зробити, закликати до чогось.

2. Кого, до чого. Призначити, спрямувати на певну діяльність, спонукати до виконання якоїсь місії, обов’язку (часто у високому, ідеалістичному сенсі).

3. Заст. Кого. Покликати на суд; викликати.

Приклади вживання слова

покликати

Приклад 1:
Я прийшов покликати вас. Ходіть за мною у вічно квітучі сади нашого з вами володаря й повелителя!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Потім, щоб утихомирити себе, він вийшов на кухню і загадав Горпині покликати Гната, чи з саду, чи з подвір’я. VI Гнат з’явивсь, увесь принижений, не сміючи очей звести.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Гуща звелiв покликати пана. — Пана нема.
— Самчук Улас, “Марія”

More posts