Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* П О КЛИК , у, ч. 1. Прохання , запрошення або вимога прийти , з’явитися куди-небудь і т. ін. Це наче з-під землі донісся до неї глухий Ониськів поклик : – Явдохо ! Явдохо ! а йди лиш сюди ( Мирний , IV, 1955, 39); Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна , ані Лейбуньо, доки вона була в кухні (Фр., II, 1950, 80); Нур’ялі сидів у комірці , готовий з’явитися на перший поклик ( Тулуб , Людолови , І, 1957, 372); * Образно . Зачувши голос від вершин незнаних , На поклик владний я до тебе йшов (Зеров, Вибр., 1966, 425); // перен. Притягальна сила чого-небудь . Він серцем чує , як з глибоких долин , де киплять ріки та рвуть береги , з тихих осель і царинок котиться вгору , на поклик весни , жива хвиля худібки , і під ногами її радо зітхає земля ( Коцюб ., II, 1955, 320); Так , це тільки берег Великого океану , заповітне місце , звідки чути поклик просторів , неспокійних доріг ( Гончар , Тронка , 1963, 336). За п о кликом душ і ( с е рця , с о вісті ) – у відповідності до своїх прагнень , почуттів , переконань . 2. Прохання або вимога діяти певним чином , взяти участь у чому-небудь . Треба напружити всі сили , гукнути поклик до всіх , кому дорога ця справа ( Мирний , І, 1955, 430); Пролетарський Петербург піднімав над Росією горде червоне знамено революції . У відповідь на його поклик вставали російські і українські міста (Цю-па, Україна .., 1960, 39); // Заклик , відозва , гасло . Робітників полки злучені ідуть , і поклик рокоче: Вставайте , народи ! Прийшла пора , пора – день свободи ! ( Пісні та романси .., II, 1956, 214); Ми йшли вперед на поклик безнастанний : « Війна палацам – вічний мир хатам !» ( Сос ., II, 1958, 325); // Сигнал ; наказ . команда . Так на поклик муезина [ муедзина ] правовірний починає молитву … (Л. Укр., III, 1952, 680); Ще вранці – на поклик першого гудка – застрайкували найбільші заводи (Смолич, Реве та стогне …, 1960, 47); Місто дише напружено Навіть у сонній млі. Чуєш ти поклик , друже : – На кораблі ! (Рильський, І, 1960, 297); – В атаку ! В атаку ! В атаку ! – Немов у відповідь на цей поклик , весь плацдарм загримів канонадою ( Гончар , III, 1959, 373); // Звук , крик , що кличе , застерігає і т. ін. Птруа… птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх [ овець ] в отару , тримає повідь у берегах ( Коцюб ., II, 1955, 321); Води напившися з ясного джерела , Вертаються вони під поклики пастуші , І хитро щуляться у перволітків уші … Хвилина – і табун мов буря понесла (Рильський, І, 1960, 257). 3. Те саме , що в и гук 1. Якщо прийде журба , то не думай її Рознести у веселощах бучних , За столом , де веселії друзі твої П’ють-гуляють при п о кликах гучних (Л. Укр., І, 1951, 81); З іскрами радості в чорних оченятах, з веселим покликом : « їдемо , їдемо , на виноградник їдемо !» – вони зірвалися з-за столу ( Коцюб ., І, 1955, 186); До глибокої півночі краяв нам серця , час від часу пронизуючи темряву , надривний , розпачливий поклик збезпам’ятілої від туги Яринки… (Коз., Гарячі руки , 1960, 106); // Про звуки , які видають деякі птахи , звірі і т. ін. – Кру-кру ! – лунає поклик журавлів , І слід по них в німому небі тане (Нагн., Вибр., 1957, 212); І вдосвіта , під ніжний поклик вудвуда прокинувшися на сіні під клунею , я довго подивлявся крізь вишневе листя – як сіріло і ясніло синє небо (Ю. Янов., V, 1959, 141).
Правопис та відмінювання
н. поклик, р. поклику, д. покликові, з. поклик, о. покликом, м. покликові, к. поклику