поклепниця

[poklɛpnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Жінка, яка поширює наклеп, зводить наклеп на когось.

  2. (іст.) У давньому українському праві: позивачка, яка звинувачує когось у вчиненні злочину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. поклепниця, р. поклепниці, д. поклепниці, з. поклепницю, о. поклепницею, м. поклепниці, к. поклепнице

Більше записів