Значення
-
(заст.) Той, хто покоряється, підкорюється комусь або чомусь; слухняна, покірна людина.
-
(заст., рел.) Людина, яка здійснює поклоніння Богові або святим; віруючий, що схиляється перед святинею.
-
(заст., перен.) Той, хто з благанням або покірно звертається до когось із проханням; прохач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покірник, р. покірника, д. покірникові, з. покірника, о. покірником, м. покірникові, к. покірнику