1. Виявляючи покірність, слухняність, смирення; з покірністю, без супротиву.
2. Виражаючи покірність або свідчачи про неї; смиренно.
Словник Української Мови
Буква
1. Виявляючи покірність, слухняність, смирення; з покірністю, без супротиву.
2. Виражаючи покірність або свідчачи про неї; смиренно.
Приклад 1:
З н и ж и т и с ь — принижуватись, поводитись покірливо. Зновитися — трапитись якійсь новині («у вас, Гьоргію, щось зновилоси?»).
— Зеров Микола, “Камена”