1. Який закінчився, завершився; доведений до кінця, до логічного завершення.
2. Який перебуває у стані повного виснаження, виснаження сил; змучений, знесилений.
3. Розм. Про людину: який пережив великі страждання, нещастя; пригнічений, зневірений.
покінчений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я навіть радий, як буває радий опльований, покінчений чоловік, коли до його барлогу заходить хто-небудь з того життя, де ясно, легко, й куди йому вже не попасти. — Якове Васильовичу!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: прикментик () |