1. Такий, що втратив стійкість, став менш міцним або непорушним; розхитаний, ослаблений.
2. Перен. Такий, що втратив певність, твердість у переконаннях, почуттях або становищі; поколиханий.
похитнутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бо не за саму тільки образу чином на Максима він палахкотів, а й за похитнутий спокій, матеріальну руїну та втрату коханки. І що більше свою катастрофу всвідомлював, то більша ненависть змагала його, ненависть безсила, безпорадна, гнітюща.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |