Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “похилий”; нахилене положення чого-небудь, відхилення від вертикалі або горизонталі.
2. (у географії, геології) Кут нахилу земної поверхні, шару гірських порід тощо до горизонту.
3. (переносно) Старі роки, пізній період життя; схил життя.
Приклад 1:
Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто.Повз нахабні двері пивниць, звідки линула п’яна музика, повз арку, що кликала до лото, й крокодилячу голову над входом до казино він минув окрвиконком і зменшив ходу на пустинній увечері ділянці Хрещатика між майданом Комінтерну й схилом вул.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”