1. Який має хрипоту, хрипкий; що видає хриплі звуки.
2. Який став хрипким, втратив чистоту звучання (про голос, горло тощо).
похриплий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який має хрипоту, хрипкий; що видає хриплі звуки.
2. Який став хрипким, втратив чистоту звучання (про голос, горло тощо).
Відсутні