похітливість

1. Властивість за значенням прикметникапохітливий“; схильність до похоті, сильних чуттєвих бажань, переважно сексуального характеру.

2. (у переносному значенні) Надмірне прагнення, ненаситна пристрасть до чого-небудь (наприклад, до багатства, влади).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |