1. Який виражає каяття, сповнений покаяння; що свідчить про розкаяння людини.
2. Призначений для виявлення каяття, пов’язаний з обрядом чи актом каяття (наприклад, у релігійній практиці).
покаянний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нащо я довів до катастрофи?» Цей покаянний настрій нарешті й запанував над Лаговським — без усякої перерви, без усяких інакших дум. З лютих, чисто фізичних болів, що гризли серце, професор тоді кидався в ліжко, закопувався грудьми й лицем у подушку, іноді навіть проти своєї волі верещав мов несамовитий, часто реготався й стогнав заразом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |