1. Прислівник до слова “покаянний“; так, що виражає каяття, розкаяння, усвідомлення своєї провини.
2. Уживається для характеристики поведінки, мови, виразу обличчя тощо, що свідчить про каяття.
Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “покаянний“; так, що виражає каяття, розкаяння, усвідомлення своєї провини.
2. Уживається для характеристики поведінки, мови, виразу обличчя тощо, що свідчить про каяття.
Приклад 1:
І, не здаючи собі як слід ще справи, що з того вийде, Андрій звісив покаянно голову й зітхнув: — Анархіст. Великий анархіст.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”