Значення
-
Властивість людини, що полягає в усвідомленні своєї провини та каятті за вчинене; стан, коли людина відчуває розкаяння.
-
(У релігійному контексті) Духовна якість, навернення до Бога через усвідомлення своїх гріхів і щире прагнення до виправлення; релігійно-етична категорія, що виражає готовність до внутрішнього переродження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покаянність, р. покаянності, д. покаянності, з. покаянність, о. покаянністю, м. покаянності, к. покаянносте