1. Властивість людини, що полягає в усвідомленні своєї провини та каятті за вчинене; стан, коли людина відчуває розкаяння.
2. (У релігійному контексті) Духовна якість, навернення до Бога через усвідомлення своїх гріхів і щире прагнення до виправлення; релігійно-етична категорія, що виражає готовність до внутрішнього переродження.