Словник Української Мови
Буква
1. Історичний процес поширення католицизму серед населення, що сповідувало інші християнські віросповідання (зокрема православ’я), або навернення до католицизму; католицизація.
2. Насильницьке або тисковими методами навернення до католицизму, особливо в контексті політики деяких держав на певних історичних етапах.
Приклад 1:
Лишаючи хати, родини і плачучі сім’ї, йшли вони від наруги, від покатоличення, аби відстояти свою волю і гідність, довести, що й вони є люди. Нічними манівцями гуртами з п’яти-шести чоловік, тамуючи певну, як до колишнього княжого сотника, недовіру, посполиті все-таки добивалися до Наливайка і ставали під його руку.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”