Словник Української Мови
Буква
1. Який зазнав каліцтва, тілесного ушкодження, що призвело до втрати або обмеження функцій частини тіла; понівечений, спотворений.
2. Переносно: морально чи психологічно травмований, глибоко поранений душевними стражданнями або важкими переживаннями.
Приклад 1:
Колір пооблазив, пооблуплювався, порудів від дощів і часу, і місто мало вигляд ніби попечений, покалічений, напівбожевільний. Той червоний колір миготів обабіч і щезав позаду, змішуючись з курявою, ніби з димом пожарища.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”