1. Позбавити життя, убити, умертвити (про людину або тварину).
2. Завдати шкоди, знищити, спричинити загибель (про явища, дії, обставини).
3. Призвести до втрати, зіпсувати, звести нанівець (про моральні, духовні цінності, репутацію тощо).
погубити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони, щоб тілько погубити, То будуть все тебе манити; От тут себе ти покажи». Яга тут чортзна-де дівалась, Еней остався тілько сам, Йому все яблуня здавалась, Покою не було очам; Шукать її Еней попхався, Втомивсь, засапавсь, спотикався, Поки прийшов під темний ліс; Коловсь сердешний об тернину, Пошарпався ввесь об шипшину, Було таке, що рачки ліз.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Тако бо преж – де тщашеся погубити родъ христіаньс – кый, и прого- нимъ бѣ крес- томъ чест нымъ въ иныхъ стра- нахъ, здѣ же мняшеся ока- анный: яко здѣ ми есть жи- лище, тако бо и пре тъщашесz по- губити родъ хьrтьяньскыи. но прогонимъ бzше кrтомъ чтcнымъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Такий виклад сюжету ближчий до Густинського літопису, де знаходимо таке: “Бяше же попремногу милостивъ на убогія, и не ус- коряше человѣка погубити, аще и за великую вину: сего ради умножишася татіе, разбойници и прочіи зліи человѣци, и глагола къ Володымеру метрополитъ: “почто, княже, злыхъ не казниши?” онъ же рече: “боюся гріха”. Митрополитъ же и старцы рѣша: “ты поставленъ еси отъ Бога властелинъ на наказаніе злымъ и милованіе добрымъ, достоитъ ти казнити злыхъ съ испытаніемъ; аще бо не каз- ниши злыхъ, виждъ, яко добрымъ злѣ дѣеши, понеже за твоимъ нерадѣніемъ ум- a 425 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: дієслово () |