погріти

Приклад 1:
У хаті бу­ла піч, не мож­на зва­ри­ти їсти та погріти­ся; од­ним од­но віко­неч­ко-ма­ле, як од­ду­ши­на у бджо­ля­ни­ках, виг­ля­да­ло збо­ку на шлях. Не­да­ле­ко від зем­лян­ки сто­яли круж­ком вер­би, мов за­ча­ро­вані дівча­та, а по­се­ре­дині – чорніла яма, обс­тав­ле­на оче­ре­том.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
– од­ка­зує.- Чим усил­ко­ву­ва­тись та про­си­ти пар­ха, то вже кра­ще своїми ру­ка­ми до­ти та погріти­ся… – Та й справді, що погрітись,- підхо­пив Мат­ня,- а то опух­неш з хо­ло­ду… ‘ _ Чіпка сто­яв, як за­чум­ле­ний… Дум­ки йо­го хо­дор.0,„дП за­хо­ди­ли. “Украс­ти?..- ду­мав він.- Доб­ре діла”ИІ1 ук­рас­ти… Прий­шов, узяв чу­же – і є в те­бе… Чо­го ще?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”