погрібник

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.

2. (заст., діал.) Той, хто працює в погребі, льоху; льоха́р, льоша́р.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тут тобі і борошно, і цинки з набоями, і рушниці, і вухналі, і якісь накомар­ники, і сажанки, і сокира, й пилка-ножівка, і багато та­ких речей, що він їх уперше бачив і не розумів, що воно й до чого, ходив разом з матір’ю то в погрібник, то в ко­мору… Пересипали сіль, овес, борошно, наливали з вели­кого дзбана спирт, цідили мед, розстеляли брезенти, перепорожнювали і знову наповнювали сакви. Різали шкіру… За день усього наготували, а наступного дня уже ма­ли й вирушати в дорогу.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |