Словник Української Мови
Буква
1. Провести деякий час у грі, розважаючись, забавляючись; пожартувати, повеселитися.
2. (переносно) Легко, без серйозних намірів повзатися з кимось, чимось; поводитися недбало, незосереджено.
3. (розмовне) Потішитися, отримати задоволення від чогось (часто із відтінком знущання).
Приклад 1:
Красивий Олелько надзвичайно, дівчата, та й молодиці, так і пасуть його очима, і він не проти погратися з котрою. Олелько — безстрашний, ніколи ні перед ким не хилився, нікому не догоджав, хіба що трохи гетьману — вчив його їздити верхи, вчив козацького ремесла, й гетьман прихильний до свого стременного, сам не знає чому, може, через те, що йому бачить не дано того, що дано Олелькові, а може, за його легку вдачу.
— Франко Іван, “Мойсей”