Словник Української Мови
Буква
1. Територія, що безпосередньо прилягає до державного кордону; прикордонна смуга, прикордоння.
2. Переносно: проміжна, перехідна зона між двома явищами, станами, культурами, епохами тощо.
3. (як власна назва, історичне) Назва деяких адміністративно-територіальних одиниць у різні періоди (наприклад, у складі Австро-Угорщини).
Приклад 1:
Голоси долинають пісень нетутешніх про світ, де білі лінії мармуру оздоблюють селища цегляні, наповнені квітами, виноградом і шумом прибою, наче плескіт незримий хвиль підступає до веж рудуватих спекотного слов’янського пограниччя. Дощі упали на місто, як тачанки на Знам’янку, — бачиш, гілля дерев і мул застелили хідники, бачиш, як разом з останніми краплями летить на місто барвисте світло і в його потоках тверді постаті людей — друзів, дітей, коханих.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”