1. (діал.) Піддавати гоїнню, лікувати, зцілювати рани або хвороби, особливо за допомогою народних методів.
2. (перен., рідк.) Угамовувати, заспокоювати (біль, страждання, сум тощо).
погоїти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Через те я й газет не смію читати: це мені й лікарі заборонили; бо скоро прочитаєш про яку-небудь нову людську кривду та сильно обуришся — от уже й заслабнеш… А коли я слабий, то я й сам мучуся, й іншим людям прикрий стаю, з ким тільки маю відносини, бо стаю й капризний і несправедливий до людей… а деякі з тих людей од мене навіть залежні — приміром студенти… а вже ж марну й велику муку завдаю я тим, котрі пораються коло мене, щоб мене погоїти… Та це ще не все лихо, бо найважніша біда — от яка: скоро я заслаб і втратив душевну рівновагу, я вже й до жодної праці стаю нездатний… ну, а що таке я без праці?! Чого я вартий без праці?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |