поговір

1. Розмовний варіант, народна форма власної назви (імені людини, географічної назви тощо), що усталилася в усному мовленні певної місцевості або соціальної групи.

2. У лексикографії — позначення такого розмовного варіанту назви, яке фіксується в словниках поряд з офіційною або літературною нормою.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір. — Вечеряли у світлиці, Мед-вино пили; І в кімнаті на кроваті Спочити лягли.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |