погордо

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОГ О РДО . Присл. до пог о рдий . – О, ні! – погордо звівши голову , мовила жінка , ще й головою заперечливо похитала . – Погано ви знаєте мене ( Головко , II, 1957, 558). Тлумачення із “Словника української мови”* ПОГ О РДА , и, ж . 1. Почуття зверхності , зневаги , презирства до кого-, чого-небудь . Його сірі очі променіють тихим світлом , на блідому .. чолі спокій і погорда … ( Коцюб ., І, 1955, 333); Її очі стемніли .., і несказанна погорда і ненависть пробилися в них ( Коб ., II, 1956, 159); О, скільки в них [ загарбників ] до нас було погорди ! ( Тич ., II, 1957, 123); – Я офіцер угорської армії , – з погордою заявив капітан , – а мушу козиряти вашому сержантові і навіть солдатам ( Гончар , III, 1959, 211). 2. Гордовито-зневажливе, презирливе ставлення , відсутність поваги у ставленні до кого-небудь . Всі [ мужики ] ним погорджували .. Причина цеї [ цієї ] погорди була зовсім зрозуміла . Гринько не належав уже до мужицького стану . Ані господар , ані робітник . Хати не мав .. Робити не здужав ( Март ., Тв., 1954, 340); Дарка відчула у Лідчиних словах більше , ніж Лідка бажала : погорду до себе , Ориськи, до їхнього життя (Вільде, Повнол. діти , 1960, 34). Б у ти в пог о рді – бути зневаженим . [Річард:] Моя скульптура в погорді , мов розвінчана цариця … (Л. Укр., III, 1952, 88).