погон

1. Нашивка на плечі військового одягу, що вказує на звання, рід військ чи належність до певного формування, зазвичай у вигляді смуги з тканини, шкіри тощо з відповідними знаками розрізнення.

2. Частина конської збруї — ремінь, що йде від сідла до підперстя, утримуючи сідло на місці.

3. Довга і вузька смуга землі, що простягається в певному напрямку (застаріле або діалектне).

Приклади вживання

Приклад 1:
Альборак із беретом, заламаним удвоє і простромленим під погон, нахраписто писав щось своє на чистих бланках фундації, час від часу розгнівано струшуючи головою і пфиркаючи. Джон Пол, закривши очі й відкопиливши губу, слухав Боба Марлі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |