1. Деякий час поговорити, поспілкуватися, обмінятися думками, часто про щось несуттєве, у невимушеній, спокійній атмосфері.
2. Розмовляючи, створити гомін, гул голосів; пошуміти від розмови.
погомоніти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ми якось відразу, незважаючи на різницю у віці, потягнулися одна до одної, але спілкування з такою проскрибованою і небезпечною особою, як я, у видавництві, м’яко кажучи, не культивувалося, тож ми не вельми афішували нашу взаємну симпатію та взаєморозуміння і, якщо хотіли погомоніти про щось важливе й «крамольне», робили це здебільшого десь у кутку біля туалету… Згодом Лариса перейшла працювати перекладачем на українську до Верховної Ради СРСР (існували там і такі посади) і переїхала до Москви. З першим віянням гласности була серед тих, хто оновлював українську громаду в Москві, гуртував людей навколо ідеї незалежности України, опікувався українською бібліотекою, налагоджував культурні зв’язки з Києвом.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
III Другого дня по обіді Степан вирядився до Левка.Ще вчора йому неприємно було б здибати когось із знайомих, але сьогодні уже хотілось когось побачити, з кимсь погомоніти. Зранку хлопець, узявши трохи хліба, сала, випадкові картоплини й крупи, помандрував берегом геть за місто.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: дієслово () |