погодження

1. Дія за значенням дієслова погоджувати; досягнення згоди, узгодження позицій, думок або дій між двома чи більше сторонами.

2. (У мовознавстві) Вираз синтаксичного зв’язку, при якому залежне слово набуває граматичних форм (роду, числа, відмінка, особи), подібних до форм слова, від якого воно залежить.

3. (В офіційно-діловому стилі) Офіційний документ (резолюція, віза) або процедура, що підтверджує згоду установи чи посадової особи на щось.

Приклади вживання

Приклад 1:
І естетика гармонії в нашому разі є щастя непрагнення, щастя погодження з життям, підлягання йому, тобто щастя раба. Воно єсть, воно щастя, але нікчемний ступінь його.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |