1. Властивість за значенням дієслів “погодити” та “погоджувати“; стан, коли різні сторони, елементи чи думки прийшли до згоди, гармонії або відповідності один одному; узгодженість.
2. У лінгвістиці — вид синтаксичного зв’язку між словами в словосполученні, при якому залежне слово набуває граматичних ознак (роду, числа, відмінка) головного слова; узгодження.