поглинутий

1. Такий, що повністю засвоїв, освоїв щось, перейняв якісь ідеї, знання або відчування.

2. Такий, що цілковито захоплений, зайнятий чимось (думками, читанням, спостереженням тощо), не помічаючи навколишнього.

3. (У переносному значенні) Такий, що повністю поглинений, втягнутий, вбираний чимось іншим (наприклад, менша організація — більшою).

Приклади вживання

Приклад 1:
Напис був поглинутий водою під час припливу, а з наступним відпливом його вже не було, натомість проступив якийсь непевний вохристий візерунок, що назагал може нагадувати обриси риб’ячого скелета. Так само й пані Ф., домогосподарка, мешканка сестьєре Сан Польо, розповіла про з’яву в сусідньому, давно покинутому людьми будинку якихось примарних світел; незнані, але вкрай підозрілі суб’єкти протягом усієї ночі виносили з човнів і перетягували до згаданої напіврозваленої рудери безліч валіз, саквояжів, ПЕРВЕРЗІЯ 192 морських скринь, коробок і труноподібних ящиків.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
I є ще Алекс, пiдстаркуватий сербський поет, що роками валасається по свiтi, перебираючись з унiверситету в унiверситет, про себе вiн з гiднiстю каже: “Я — югослав”, начебто в такий спосiб, як Божим словом, скасовує вiйну i все, що прийшло разом з нею, його манера починати розмову — “От коли я був у Японiї…,” “Коли я виступав на конференцiї в Прадо, i кардинал був запрошений…,” “Коли я жив у Лондонi, в околицi, менi там надали цiлу вiллу…” — до смiшного нагадує похваляння колишнiх “виїздних” совкiв перед заздро пригнiченою аудиторiєю свiдомих того, що самим їм повiк‑вiку “туди” не вирватись, проте Алекс не чує себе збоку, як i взагалi нiчого збоку не бачить i не чує, цiлковито поглинутий безугавно виголошуваним ентузiастичним панегiриком самому собi, — своїм книжкам, перекладеним англiйською, iспанською, китайською, альфа‑центаврiвською, своїм iнтерв’ю й публiкацiям у таких‑то виданнях пiд таким‑то роком, тим, скiльки йому платить за сторiнку “TheаWorld” i скiльки обiцяє платити “NewаYorker”, — цей монолог у ньому, вiдай, не припиняється нi на мить i вiд часу до часу сягає точки, на якiй виникає потреба в парi вух, — тодi Алекс телефонує, i заїздить по неї своєю “Тойотою” (щоразу незмiнно згадуючи, що вдома, в Бєлградi, мав “Мерседес”), i вони їдуть куди‑небудь на дрiнка, два слов’янськi поети в чужiй країнi, ая, i нехай житом‑пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навiки од Атлантики до Пасiфiку слав’янськая земля, спати з ним вона не збирається, та й надто вiн захоплений власним усним життєписом, щоб як слiд до неї взятися, але вiршi його, котрих наволiк їй скiльки стало рук, у тому числi в китайських перекладах, таки небездарнi, — здебiльшого, правда, все ж “снепшоти”, подорожнi замальовки, снiданок туриста, проте сливе в кожному сюд‑туд та й проблимне живий рядок, i вже нiби, глядь, i цiлий вiрш стулився докупи: рiдкувато, але iскрить, i одного вечора вона питається в Алекса, а як же вiн дає собi раду з мовою, — роками лиш од дружини й чуючи сербську, чи не вiдчуває обмiлiння запасiв, — i вперше бачить на його обличчi понуро навовкулачений вираз: є таке дiло, визнає неохоче, нiби змушений звiрятися зi старанно укритого фiзичного ганджу, — тим‑то й згодився на працю в емiграцiйнiй газетi, — ага, це приблизно так, якби вона пiдрядилась поправляти мову в нью‑йоркськiй “Свободi”: Дня f1‑го серпня 1994 року на заклик Всевишнього Творця неба i землi вiдiйшла у Всесвiт (у Всесвiт!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: прикментик () |