поглумитися

Приклад 1:
чи природа щедро обдаровує, не роблячи жодного винятку, і найпустіше створіння, на подобу того, як закладає ікру в риб’яче черево, аби з мільйонів зародків спромігся вирости нечисленний табунець продовжувачів роду, тільки сама людина про те не здогадується, аж поки сліпий випадок чи скерована виша воля не виштовхне на поверхню закладені дари, шоб зайвий раз поглумитися з чоловіка, що на воді, обидві руки повні піску, натинався, бодай на короткий відтинок людського життя, побудувати щось тривке й стале? ), згодом змінив свою думку, майже з острахом, заздрістю й тугою приглядаючися до незнайомої особи, котра народила йому п’ятьох дітей, особи, з якою він спав, говорив, ділив горе й радощі і якої, як виявилося, зовсім не знав.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”