Словник Української Мови
Буква
1. Послідовник язичницької віри; людина, що сповідує політеїзм та поклоняється силам природи або ідолам, на противагу християнам, мусульманам чи юдеям.
2. У переносному значенні — невіглас, темна, неосвічена людина; той, хто не приймає певних культурних чи моральних цінностей.
3. Історично — уживалося щодо представників неслов’янських народів, які не сповідували християнство (наприклад, кочівників-степовиків).
Приклад 1:
Цей -то рід є шукаючих Господа, шукаючих лиця Бога Якова, перед яким жодний поганин устояти не може: “Як вогонь виходить із лиця його”. Із цього богорятованого роду, хоч одного пізнавши, всіх 110 пізнаєш.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
А щоб не зробився поганином через криваву жертву, так ось: “Слухай себе, щоб ти не посмів наслідувати їх”, тобто поган – поганин приносить плоть і кров Богу. 7 “У сьоме літо щоб ти сотворив відпущення.
— Тютюнник Григорій, “Вир”