Словник Української Мови
Буква
1. Великий лірико-епічний твір у віршах, що відзначається глибиною розкриття життя та характеру героїв, монументальністю зображення історичних або суспільних подій.
2. Віршований твір середнього обсягу на ліричну, часто романтичну тему, з елементами сюжету та оповіді.
3. У музиці — симфонічна твори, зазвичай одночастинна, що має поетичну назву та лірико-драматичний характер.
Приклад 1:
Хай два серця — два голуби співзвучно й тужно затріпочуть 3 квітня 1935 До дна Я витесав поему з срібла, поема — мов ялиця. Весна спинилась і приблідла, мов з дива молодиця.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Леся Українка ОДЕРЖИМА Драматична поема I Берег понад озером Гадаринським[1]. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Цінну історичну інформацію містять також царські літописи, особливо «Палермський камінь», «Аннали Тутмо- са III», «Стела Піанхі» («Поема про Кадешську битву») тощо. Однак до цієї інформації потрібно ставитись дуже критично, бо фараони мали звичку приписувати собі воєнні заслуги своїх попередників, «позичали» один в одного воєнні сюжети та зображували себе переможцями навіть у тих випадках, коли для цього не було жодних підстав.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”