подзвін

[podzʋin] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дзвінкий, мелодійний звук, що лунає після основного удару дзвону або іншого металевого предмета; відлуння дзвону.

  2. Рідкісна рослина з родини дзвоникових, близька до дзвоників, з характерними пониклими синіми квітами (наукова назва: Campanula patula або інші види роду Campanula).

  3. У музиці: прийом гри на бандурі або кобзі, коли струни доторкуються пальцями обидвох рук по черзі, створюючи переливчастий, дзвінкий звук.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. подзвін, р. подзвону, д. подзвонові, з. подзвін, о. подзвоном, м. подзвоні, к. подзвоне

Більше записів