подвірник

1. Власна назва: прізвище українського походження.

2. Заст. Той, хто мешкає чи працює на подвір’ї; двірник, дворовий слуга.

3. Заст. Мешканець одного з подвір’їв села чи міста; сусід по подвір’ю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |