подвір

Приклад 1:
Коли заходжу до невеличкого подвір’я Вінницького музею — все якесь несучасне, з позаминулого століття, мовби незахищене від наступу великого міста, що кільцем оточило його (а якщо й захищене, то щитом культури і пам’яти людської), — мене завжди огортає тепла хвиля. Адже це та точка на земній кулі, яка є моєю малою вітчизною — саме тут я вперше побачила світ.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Павутина завулків, блукання, глухі кути, безлюддя під мурами, найтихіша зелень березня у секретних тісних подвір’ях, запах каналів, дезорієнтація, невміння знайти найпростіший шлях, знайти найскладніший шлях, будь-який шлях, повертання на вихідне місце (той самий жебрак удруге виник перед нами, вдруге прокаркавши своє «carita») — це означало, що ми крутимося навколо чогось, про що, можливо, й не здогадуємось, якийсь містичний епіцентр був десь поруч, за тими фіранками, за тією брамою, 1 «Плоди моря» (італ), закуска із страв морського походження. 67 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ варто лише переступити місток і тричі або тричі по тричі, умовним знаком, калатнути у двері.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Де-не-де траплялися також зображення внутрішніх подвір’їв, окремих будинків, лоджій, дерев, кущів, а понад те — конкретних перехожих чи таких, що пливли човнами, з-поміж яких особливо виділялися музиканти, що саме викермовували праворуч із Pio ді Сан Барнаба, а тому попереджували інших плавців густими гортанними вигуками. Музиканти були з гобоями, флейтами і бубнами в руках.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”