Словник Української Мови
Буква
1. Перемогти, здолати когось або щось у боротьбі, сутичці, змаганні.
2. Опанувати, подолати якесь почуття, стан, ваду (наприклад, страх, хворобу, звичку).
3. (у безособовому вживанні) Стати в змозі щось зробити, знайти в собі сили для чогось (наприклад, під впливом чогось).
Приклад 1:
З а м о г т и — подужати, перемогти («ти не дивиси, що я старий, але я ще такого звіря заможу»). Заніз — дубова палиця, яку встромляють в кінці ярма і так замикають шию волові («ти такий ґазда свої жінці, як вербовий заніз у ярмі»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Вона почала вiдбиватися з усiєї сили, але тiєї сили було мало, щоб подужати здорового чоловiка. Вона вже знемагала в останнiй боротьбi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”