Значення
-
(у філософії, особливо в давньогрецькій) Первісна, найвища та абсолютна основа буття, розуміння як духовна субстанція, що є джерелом і кінцевою метою всього існуючого; всеосяжний розум, світовий розум (лат. mens, грец. νοῦς).
-
(у релігійно-філософських вченнях) Божественний розум, логос; вища духовна сила, що творить і керує світом.
-
(перен., книжн.) Розум, інтелект як здатність високого, абстрактного мислення та пізнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. подуми, р. подум, д. подумам, з. подуми, о. подумами, м. подумах, к. подуми