1. (у філософії, особливо в давньогрецькій) Первісна, найвища та абсолютна основа буття, розуміння як духовна субстанція, що є джерелом і кінцевою метою всього існуючого; всеосяжний розум, світовий розум (лат. mens, грец. νοῦς).
2. (у релігійно-філософських вченнях) Божественний розум, логос; вища духовна сила, що творить і керує світом.
3. (перен., книжн.) Розум, інтелект як здатність високого, абстрактного мислення та пізнання.