подробиця

Приклад 1:
А втім, наслідком яких розумових калькуляцій чи душевних збурень (адже коли за рік після Пилипової розмови, чи радше нерозмови з Бпажком Харитя принесла вістку, що Блажка, Мартиного невтомного звеличальника, якого ніхто не брав поважно, знайшли захололого на лавці в Центральному парку, Пилипові одразу ж пригадалося, що тоді, як небіжчик, душачися від яДУхи, мало не по складах читав йому, Пилипові, свій структурний вірш, у Блажкових очах явно стояли сльози, і ця подробиця, котру Пилип поспішив був списати на кошт не так ядухи, — хто ж знав, що Блажко так швидко помре? — як горілки, перегодя завжди краяла и°му серце, що він, Пилип, пошкодував уділити рісочку уваги самотньому чоловікові, котрий, як це згодом, коли вже недогляд не давався направити, дедалі настирливіше оприсутнювала пам’ять, шукав співчуття в Чоботаренка, крізь молоді, ненадлузнені м’язи якого тоді ще не пробилося ніби визивне пописування, а насправді несміливо-безпомічне жебрання Блажкової душі, повз що Пилип байдуже прочалапав, не вповивши розпачливого крику по допомогу, і тому, а зовсім не завдяки, з надмірного здоров’я, ще неприступного співчуттю серця, й не простягнув руки потопельникові; проте саме цей Пилипів, нехай і не навмисний, недогляд, може, й вплинув перегодя на його власну долю, забравши від нього Харитю?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”