подрімати

Приклад 1:
Ніби чогось смачненького попоїв і вкладався тепер між корінчиками подрімати… Після такого вовчого голосу Петро скочив на ноги, і вони вже самі одна за одною по чорно-мідній траві зачапали в пущу… «Нічого-нічого, — підбадьорював себе Петро, — зайдемо трохи в дубину, подивимося-глянемо, аж там раптом прин-цесонька і є… Впала з коня, забилася, говорити не може… От ми її і знайдемо, та візьмемо на руки, та скажемо: як же це ти, малесенька та дурнесенька, так необачно сповзла з сідла, чи, може, тебе, дурепу, збило з сідла гіллякою?.. Йди, Петре, йди, пройди іще трохи, не бійся, у тебе ж ось і шаблі, і пістолі, і келеп… Лише, гляди, не перечепися за корінь та не впади, бо ще тобі сьогодні ґулі на лобі не вистачало…» Не встиг Петро ступити як слід у пущу, як вона м’якою темною лапою взяла його за обличчя.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”